By. Victoria Black: Вікторія Чорна
Millions of eyes burned with fear,
The future froze in a whirlwind of events,
Lonely houses were left without a roof,
But they keep a warm flame of hope.
Frightened people are standing on the platform
They hold tickets to oblivion in their palms.
The tired chest is squeezed from longing,
However, the ray of life does not disappear.
They will disperse in groups around the world,
Like migratory birds in autumn,
But they will not forget the cherry blossoms
and the dear painfully familiar trails.
In Moldova, Slovakia, the Czech Republic, Poland,
souls are hiding from "Hails" and bullets.
But they still remember the tearful eyes
of the Green Oaks, the forging of cuckoos.
Mallows in love, blue cornflowers.
The heart will bloom under a strange sky.
And the mention of the grandmother's gentle wrinkles
Dispels sadness like stardust.
Ukrainian Translation:
Мільйони очей спопелились від страху,
Майбутнє завмерло у вирі подій,
Самотні будинки лишились без даху,
Але бережуть теплий вогник надій.
Стоять на пероні налякані люди
В долонях тримають квитки в небуття.
Від туги стискаються втомлені груди,
Проте не зникає промінчик життя.
Вони розбіжаться гуртами по світу,
Немов восени перелітні пташки,
Однак, не забудуть вишневого квіту
І рідні, знайомі до болю стежки.
В Молдові, Словаччині, Чехії, Польщі
Ховаються душі від "Градів" та куль,
Та все ж пам'ятають заплакані очі
Зелені діброви, кування зозуль.
Закохані мальви, блакитні волошки
На серці розквітнуть під небом чужим.
Та згадка про ніжні бабусині зморшки
Розвіє печаль, ніби зоряний пил.
About the poet: A young poet under the pseudonym Victoria_Vi. 22 years old. Teacher and psychologist by specialty. I write in the sweetest-sounding language—Ukrainian. I rhyme everything that the soul feels.